b_150_100_16777215_00_images_stories_Iskusstvo_portreti_gayvoronsika.jpgГанна Андріївна Гайворонська народилася 22 серпня 1952 року в селі Вільшана Дворічанського району Харківської області. В місті Кремінній жила з дитинства. Навчалася в Кремінському медичному училищі. Потім закінчила Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка. Перші вірші друкувалися в районній газеті. Член Спілки письменників України.

 

 

 

ЛУГАНЩИНІ

Луганщина! Світанок України!
Земля життя мого й моїх батьків.
Державо юності,
У світі ти єдина
У плахті із лісів, полів і нив.
Озвучена козацькими піснями
І підперезана, мов поясом, Дінцем,
Як мати добра, ти завжди над нами
Схиляєшся стривоженим лицем.
Мене Донбас виховував, мов панну,
На кряжах загартовував крутих,
І я Луганщині виспівую осанну,
Вустами соняхів цілую золотих.
В степах безмежних вчилася дзвеніти,
Мов жайвір, що торкає дзвін крилом,
Цю землю шанувати і любити
І сивіти донбаським полином.
Зерно й вугілля. Териконів шати,
Лісів соснових шепіт на зорі, -
Отут мене ходити вчила мати,
Орали Дике поле лугарі.
У землях західних озера є синіші,
Яскравіші і зела, і лани,
Але тобі пісні мої і вірші,
Для тебе мої дочки і сини.
І я тобі освідчуюсь в любові,
О примадонно Україно, розквітай!
На тобі ризи сонячно - святкові,
Смачний і запашний твій коровай.
Моя Луганщино!
І ягідна, й вугільна,
На териконах часу сивизна.
Щаслива будь на всі віки і вільна,
На карті світу в мене ти одна.

* * *
Прийди до мене, вересню,
Туманами прийди.
Я кониками білими
Ввійду в твої сліди,
Я кониками сірими
Дороги столочу,
Натомленими крилами
У вирій відлечу.
Прийди до мене ввечері
Та й листям опади,
Розніженій, задивленій
Подай з відра води.
Натішиться, затишиться
Задавнений мій щем.
Розсіється, розвіється
Непроханим дощем.

СПІВУЧІ ЗОРІ

Ви чули, як зорі небесні співають?
Зітхають фіалки. Тремтить неба дзвін.
Їх спів, певно, чують лиш ті, що кохають.
Вони відчувають вітрів й часу плин.
О зоре моя, неозора й ласкава,
Чому задивляєшся в душу мені?
В ній музика Божа. В ній квіти і трави,
В них сяють очиськами зорі сумні.
Я йду небосхилом, іду небокраєм.
Далека дорога - незнані краї.
Із серця мойого пісні видубають,
Рояться пахучі бджолині рої.
Ісусе, мій пане! Мій царю коханий,
Я хочу до неба. Ще довго іти?
Закохані зорі співають до рана,
Й душа моя прагне ізнов висоти.
Подай мені руку. Вдягни мене в шати.
Ісусе, мій любий, напитися дай.
Я так недалеко від рідної хати,
А ти мене маниш у зоряний рай.
Погляньте, як ружі тамують цілунки,
Як рута туманить поранки сумні.
А ластівці смішно - пірна за лаштунки
Захмарні, наповнює щебетом дні.
Літа вистигають. Вже близько до краю.
Дай вічно любити, мій Боже, молю.
Закохані зорі для мене співають,
Бо я найщасливіша - Бога люблю!