У 1914 році, коли почалася Перша світова війна, багато робітників і селян мобілізували в армію. Відсутність годувальників важко позначилося на становищі їхніх сімей. Попри труднощі воєнного часу, місцеві торговці підвищували ціни товари першої необхідності. У березні 1917 року у Кремінній стало відомо про повалення царського самодержавства, про перемогу буржуазно-демократичної революції у Петрограді. Враховуючи низький рівень грамотності та освіченості населення, жителі Кремінної легко піддавалося маніпуляціям пропаганди.
У ході українських визвольних змагань Кремінна стала частиною проголошеної ІІІ Універсалом Української Народної Республіки. У грудні 1917 року у селищі Кремінне був утворений Ревком та здійснювався контроль більшовицької влади. Проте у квітні 1918 року, як і Рубіжне, Кремінна перейшла під контроль українських та союзних німецьких військ, а у грудні 1918 року населений пункт знову окупували більшовики. У лютому 1919 року стало центром новоствореної Донецької губернії. У 1919 році сюди прийшли війська Денікіна. 21 грудня частини 11-ї й 4-ї кавалерійських дивізій Першої кінної армії захопили Кремінну. Проте, закріпитися їм не вдалося і радянська влада остаточно залишила Кремінну під своїм контролем.
Із закрапленням влади більшовиків, у березні 1920 року було обрано Раду робітників і селянських депутатів. 8 липня відновлено партійний осередок, у грудні створено комнезам на чолі з Т.А.Зеленським. Обстановка у Кремінській волості у 1920 - 1921 pp. була дуже напруженою. Розпочалась епоха червоного терору, для чого було сформовано загони міліції та частин особливого призначення для закріплення влади окупаційної адміністрації новоствореної держави — СРСР.